Як знизити температуру у дитини

Підвищена температура — провідний симптом насамперед респіраторних захворювань. До певної межі підвищена температура є захисною реакцією організму. Відомо, що при гіпертермії багато мікроорганізмів (пневмококи, менінгококи, спірохети, віруси) знижують темпи розвитку та розмноження. Стимулюється імунна система – зростає продукція інтерферону й цитокінів, інтенсивніше синтезуються антитіла, підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів. Активізуються метаболічні процеси, зростає дезінтоксикаційна функція печінки, збільшується секреція глюкокортикоїдів та адренокортикотропного гормону. 

Найчастіше підвищення температури тіла викликане вірусними або бактеріальними інфекціями. На частку вірусних інфекцій припадає близько 95% випадків підвищення температури тіла, але цей факт не повинен сприйматися як заспокійливий, оскільки в інших випадках лихоманка є симптомом загрозливих бактеріальних інфекцій (менінгококової, стрептококової, гемофільної, пневмококової тощо), які можуть стрімко розвиватися, призводячи до тяжких ускладнень і навіть до фатальних наслідків. 

Основні причини гіпертермій у дітей:

• Інфекційні (віруси, бактерії, мікоплазми, хламідії, рикетсії, патогенні гриби, найпростіші, вакцини).
• Неінфекційні лихоманки:
• перегрівання, зневоднення організму;
• прорізування зубів;
• патологія центральної нервової системи (крововиливи, травми, пухлини, набряк мозку, спадкові хвороби);
• ендокринопатії (гіпертиреоз, феохромоцитома);
• психогенні чинники (неврози, психічні розлади, емоційна напруга);
• тяжкі алергічні реакції, метаболічні розлади, дифузні захворювання сполучної тканини;
• посттрансфузійні стани; використання міорелаксантів у генетично схильних дітей; застосування деяких медикаментів (кофеїну, ефедрину, гіперосмолярних розчинів тощо);
• резорбційні чинники (забиття, стискання, опік, некроз, гемоліз);
• рефлекторні чинники (больовий синдром при сечокам’яній та жовчнокам’яній хворобах);
• пухлинні процеси (лімфогранулематоз, неходжкінські лімфоми), гранульомні захворювання (саркоїдоз);
• спадкові фактори (сімейна середземноморська лихоманка).

За ступенем підвищення розрізняють таку температуру тіла:

• субфебрильну (37,1-38,0°С);
• помірно фебрильну (38,1-39,0°С);
• високофебрильну (39,1-41,0°С);
• гіперпіретичну (більше 41,0°С).

За тривалістю періоду підвищення температури тіла гарячка може бути:

• ефемерна (від кількох годин до кількох діб);
• гостра (тривалістю до 15 діб);
• підгостра (тривалістю до 45 діб);
• хронічна (понад 45 діб).

Коли треба знижувати температуру?

Підвищення температури тіла у дитини не завжди потребує корекції. Згідно з рекомендаціями ВООЗ антипіретики слід призначати:

• дітям < 3 міс при температурі тіла >38,0
• дітям > 3 міс при температурі тіла >39,0°С;
• дітям із фебрильними судомами в анамнезі при температурі тіла > 38,0–38,5 °С;
• дітям, що страждають на тяжкі захворювання серця, легень, центральної нервової системи при температурі тіла >38,5 °С;

Група ризику :

• діти віком <2 міс;
• діти з фебрильними або іншими судомами в анамнезі
• ті, які погано переносять підвищену температуру тіла (зайва збудливість або пригнічення свідомості);
• діти з патологією ЦНС (енцефалопатія, вади розвит­ку мозку, гіпертензійний та гідроцефальний синдроми, наслідки ураження мозку внутрішньоутробною інфекцією);
• діти з вадами розвитку серця, особливо в стадії декомпенсації;
• діти зі спадковими аномаліями обміну речовин (фенілкетонурія, глікогеноз та ін.);
• діти з тяжкими захворюваннями (сепсис, шок, менінгіт та ін.).
• Дітям групи ризику антипіретики призначають при температурі тіла ≥38 °С.

За клінічним перебігом доцільно виділяти два варіанти лихоманки: «рожеву» («червону») і «бліду»

При «рожевій» лихоманці загальний стан дитини, незважаючи на іноді значне підвищення температури тіла, порушується незначною мірою; шкіра гіперемована, гаряча на дотик, волога, кінцівки теплі; 

При «блідій» лихоманці за наявності периферичного спазму шкіра бліда, «мармурова», акроціанотична, суха, кінцівки холодні; наявні позитивний симптом «білої плями», надмірна тахікардія, задишка; систолічний артеріальний тиск часто підвищується на початку, а надалі знижується до шокових показників; різниця між аксилярною і ректальною температурами зростає більше ніж на 1°С; наявний озноб, порушується загальний стан дитини – спостерігається пригнічення, кволість, сонливість; можливе збудження, галюцинації, фебрильні судоми.

«Бліда» лихоманка часто притаманна тяжким бактеріальним процесам, тому потребує пильної уваги з боку лікарів. «Рожева» лихоманка – менш загрозливий симптом, але її наявність не виключає бактеріальної природи захворювання. 

Лікування рожевої лихоманки

• Звільнення тіла від зайвого одягу, розкривання. Забезпечення доступу свіжого повітря, провітрювання приміщення.
• Прийом достатньої кількості рідини (теплий чай, морс, відвари). Необхідну кількість рідини для дитини з лихоманкою визначають за формулою: обсяг = фізіологічна потреба + 10 мл/кг на кожен градус підвищення температури тіла.
• Застосування методів фізичного охолодження тіла (обдування, обтирання прохолодною водою).

Застосування антипіретиків для зниження температури дитини при рожевій лихоманці:

• парацетамол у разовій дозі 10–15 мг/кг або ібупрофен у разовій дозі 5–10 мг/кг (для дітей віком ≥3 міс та масою тіла >5 кг).

Лікування блідої лихоманки

• кінцівки необхідно укутати, одягти шкарпетки, зігріти грілкою, або добре розтерти шкіру;
• показано рясне тепле пиття (чай, лужна минеральна вода, );
• використання жарознижуючих препаратів, таких як парацетамол, ібупрофен, навіть якщо температура тіла не досягла 38 градусів;
• призначення спазмолітичних засобів, здатних впливати на периферичні судини (папаверин, но-шпа);
• застосування антигістамінних препаратів у дозі, що відповідає віку пацієнта;
• відсутність позитивної динаміки на проведені процедури протягом години є приводом для виклику швидкої допомоги.

Застосування антипіретиків для зниження температури дитини при блідій лихоманці:

• Антипіретики призначають вже при температурі тіла >38° С, а у дітей групи ризику - 37,5° С.
• Призначають судинорозширювальні препарати:
• папаверин, дротаверин в дозі 1 мг/кг;
• Необхідний контроль температури тіла кожні 20–30 хв аж до її зниження до 37,5 °С.

Профілактичний прийом антипіретичних препаратів не бажаний.

Хворих із проявами «блідої» лихоманки, які погано реагують або взагалі не реагують на адекватну жарознижувальну терапію, необхідно госпіталізувати до стаціонару.